Біографія

Мене звати Ів Лакруа, я фотограф і мрію про кіно. Я народився у Франції 1972 року, але саме образи бачили, як я зростав.

Поєднуючи документальність і постановку, я створюю великоформатні фотографічні сцени — завжди в кольорі, де природне й штучне світло переплітаються. Вони говорять про людський стан, про тріщини цього світу, використовуючи символізм, аналогію, а іноді й іронію. Я фотографую те, що непокоїть, шукаючи в ньому красу.

У дитинстві я годинами сидів перед телевізором поруч із бабусею, зачарований безкраїми горизонтами вестернів і світом американських серіалів. Із тих миттєвостей, застиглих у катодному світлі, мабуть, і народилися моя пристрасть до образів і американська уява, яка відтоді мене не полишає. Я почав мислити образами, ще не усвідомлюючи цього.

Після юридичної освіти 1997 року я залишив цей світ, щоб стати асистентом фотографа в Парижі, а згодом у Нью-Йорку. Роки поруч із Dominique Issermann, Patrick Demarchelier та Neil Kirk навчили мене дисципліни знімального майданчика й вимогливості до світла. Згодом я працював для індустрії розкоші — Yves Saint Laurent, Van Cleef & Arpels, Karl Lagerfeld.

Але хоча світ моди й розкоші дає мені змогу виражати себе як фотографа, він залишає мало простору для того, що я хочу сказати як людина.

Тоді я почав вигадувати власні історії, щоб висловити своє бачення нашого світу. Так народилася The Villains — серія, яку я не вважаю завершеною. Згодом Україна увійшла в моє життя через зустрічі з людьми, хоча її боротьба за свободу вже тоді глибоко мене хвилювала. Там реальність уже не потребувала вигадки. Однак я й далі вибудовую свої кадри, використовуючи ті самі творчі прийоми. Ці люди, їхні історії та цей досвід глибоко змінили мене й продовжують змінювати з кожним місяцем, проведеним там. Сьогодні фотографувати — це також мій спосіб зробити свій внесок.

Моя робота перебуває між кіно й реальністю, між сновидним і документальним. Це наративний, гуманістичний світ, де світло — головний персонаж, а місця, декорації й атмосфери мають стільки ж душі, скільки й ті, хто їх населяє.

Ів Лакруа в дитинстві, підперши обличчя руками